Курсова робота на тему: Моделі поведінки виробників План Вступ 1. Модель фірми 2. Поведінка фірми на конкурентному ринку 2.1 Фірма на конкурентному ринку (економічний опис 2.2 Модель фірми на конкурентному ринку 3. Рівновага за курно 3.1 Рівновага за курно 3.2 Модель Курно 4. Рівновага та нерівновага за Стакельбергом Висновок. Використана література. ВСТУП Максимізація прибутку – основний критерій, на якій орієнтуються виробники. Але це не єдиний критерій. Максимізація поточного прибутку повинна співвідноситися зі стратегічними прогнозом розвитку фірми. Підприємницька фірма — це самостійно діючий суб'єкт ринку, метою діяльності якого є отримання прибутку через виробництво одного або більше товарів для продажу на ринку. Фірма представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач в процесі виробництва та як виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг. Основними організаційно-правовими формами фірм є: індивідуальна підприємницька фірма, партнерство та корпорація. Кожна з них має свої переваги і недоліки. В мікроекономіці не приймають до уваги різноманітність форм, розмірів і функцій фірм. Узагальненим поняттям фірма об’єднують всі підприємства і організації. Модель поведінки фірми будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання. Мета фірми – одержання максимальної величини прибутку за даний період. Обмеженнями виступають продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва, ціна продукції та попит на неї. Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції залежить від ринкової структури, в якій господарює фірма. Модель фірми ґрунтується на припущенні раціональності її поведінки. Головна мета власника – максимізація вигоди у вигляді суми прибутку за певний період – визначає всі рішення фірми відносно того, що, як і для кого виробляти. В загальному виразі сума прибутку за даний період визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (сукупним виторгом) і витратами її виробництва. Обчислення сукупного виторгу не викликає труднощів, – треба помножити ціну одиниці продукції на кількість проданої продукції. Але визначення сукупних витрат пов’язане зі значними теоретичними і практичними проблемами. В залежності від того, що відносять до витрат виробництва теоретики і практики, величина їх буде значно відрізнятись, отже, різною буде і величина прибутку фірми. 1. МОДЕЛЬ ФІРМИ Нехай виробнича фірма випускає один продукт (чи багато продуктів, але з постійною структурою). Річний випуск у натурально-речовій формі Х – це кількість одиниць продукту одного виду (чи кількість багато номенклатурних агрегатів). Використанні ресурси : L – жива праця (у вигляді середньої чисельності зайнятих за рік чи відпрацьованих за рік людино-годин); К – засоби праці (основні виробничі фонди); М – предмети праці (витрачене за рік паливо, енергія, сировина, матеріали, комплектувальні вироби тощо). Кожен з агрегованих видів ресурсів (праця, фонди, матеріали) має певну кількість різновидів. Позначимо вектор-стовпчик можливих обсягів витрат різних видів ресурсів через
. Тоді технологія фірми визначатиметься її виробничою функцією, яка виражає зв'язок між витратами ресурсів і випуском.:
. (1.1) Припускається гіпотеза, що F(x) двічі неперервно диференційована і неокласична, до того матриця її других похідних є від’ємно визначеною. Якщо
- вектор-рядок цін ресурсів, а р – ціна продукції, то кожному вектору витрат х відповідає прибуток:
(1.2) У (2)
- вартість річного випуску фірми або її річний дохід, С=wx – витрати виробництва чи вартість витрат ресурсів за рік. Якщо не вводити інших обмежень, окрім невід’ємних витрат ресурсів, то задача на максимум прибутку набере вигляду:
(1.3) Це задача нелінійного програмування з n умовами невід’ємності
, необхідними умовами її розв’язування є умови Куна-Таккера:

(1.4) Якщо в оптимальному розв’язку використовуються всі види ресурсів, тобто
, то умови (1.4) матимуть вигляд:
(1....